Дистанційне навчання. Поради психолога учням, батькам, педагогам щодо організації та проведення дистанційної форми навчання
Організація освітнього процесу відрізняється від очного навчання дітей у першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ВДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами. Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості, яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде.
Стрес – це не найсприятливіший грунт для розвитку.
Поради психолога учням щодо самоорганізації під час дистанційного навчання
Для того, щоб створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, а також самоорганізуватися пропонуємо такі кроки.
- Скласти чіткий розклад/режим
Стабільність і зрозумілість – це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. Адже, саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад, розмістіть його на видному місці, намагайтеся дотримуватися режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.
- Організувати робочу зону
Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок (обов’язково ввімкнений екран монітору чи телефону та наявні навушники). Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло. Яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.
- Організувати форму
Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і «переключитися» на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг.
- Робити перерви
Фокус уваги школяра на відеоконференції/уроці 20-30 хвилин. Не більше. Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах).
Домашнє завдання
- Братися до виконання домашньої роботи доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити,пограти і перезарядитися.
- Спілкуйтеся з однолітками.
- Провідна діяльність школярів середніх та старших класів – це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші)звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції.
Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно самоорганізуватися учням під час дистанційного навчання.
Поради батькам «Як допомогти організувати роботу дітей в умовах дистанційного навчання»
Під час дистанційної форми навчання батькам необхідно допомогти вдома оранізувати роботу дітей. А саме:
- Ознайомтеся з розкладом навчальних занять та електронним ресурсом, на якому буде розміщено навчальний матеріал для класу, в якому навчається ваша дитина.
- Дистанційне навчання буде організоване засобами середовища Google Classroom, яке дозволяє швидко створювати і узагальнювати завдання, обмінюватися інформацією, виставляти оцінки, залишати коментарі, спілкуватися учням і учителям. Щоб працювати в ньому дитині необхідно мати акаунт на Gmail.
- Згідно розкладу вчителі будуть проводити прямі трансляції, під час яких буде лаконічно і доступно роз’яснюватися новий матеріал. Частина уроків призначена для проведення перевірочних робіт ( самостійних, контрольних).
- Намагайтеся, щоб діти працювали відповідно до графіка: вчасно і систематично відвідували онлайн-уроки, вчасно здавали домашні завдання. Під час виконання гугл-тестів, які обмежені в часі, відповіді, які прийдуть пізніше враховуватися не будуть. Контролюйте, щоб дитина добросовісно виконувала домашнє завдання.
- Зверніть, будь ласка, увагу на зовнішній вигляд дитини під час трансляції онлайн-уроку.
- Маємо пам’ятати, що в дитини, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: «За 10 хвилини сідаємо за уроки». Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб. Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичимо сил батькам, дітям і вчителям.
- Пам’ятайте, під час дистанційного навчання дитина не повинна надмірно втомлюватися. Тому обов’язково складіть розпорядок дня, передбачивши перерви для їжі, прогулянки, ігор.
- Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти нові теми. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина/дочки погіршилася – НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІСТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Зараз, як ніколи вдалий час для перегляду і переоцінки вимог стосовно дитини.
- Мотивувати і помічати успіхи
Не змушуємо дитину , а мотивуємо! Спробуйте переконати дитину в тому, що система примусу відходить в минуле. Кожна людина в сучасному світі розуміє ту міру відповідальності за своє життя, яку вона несе. Ніхто не допоможе тобі стати освіченою і успішною людиною, якщо ти сам не захочеш і не навчишся цього. Дистанційна освіта дає унікальний шанс довести самому собі, чого ти вартий. Але батьки повинні усвідомлювати, що такий рівень відповідальності за своє життя дитина отримує з часом. І головна мета батьків – допомогти своєму школяреві це зрозуміти і створити максимально комфортні умови для того, щоб він зміг оволодіти навичками онлайн-навчання.
Водночас не забуваймо відзначати ї успіх. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте.
МИ ПЕРЕКОНАНІ, ЩО НАШІ ДІТИ – НАЙКРАЩІ!
Практичні поради педагогам щодо проведення уроків у форматі дистанційного навчання
1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви можете відверто сказати дітям, що це для вас новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо ніяково.
На цьому досвіді дитина вчиться у вас – зокрема і того, що ви дозволяєте собі бути вразливими в той час, коли ви знімаєте “корону” і вчитесь нового.
Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.
Ви супроводжуєте дитину під час навчання, і за цей час вона має здобути не тільки академічні знання, але й досвід, як навчатись нового – і цей шлях діти зараз можуть пройти разом із вами.
2. Діти зараз позбавлені живого контакту. Ми створені так, що найкраще ми сприймаємо інформацію, коли бачимо живу людину. Коли проводили експерименти, яка система навчання найбільш ефективна – порівнювали аудіокурси, відеоформат і живе спілкування.
Результати були такі: аудіокурси давали найслабший ефект, записана відеолекція працювала краще, але найбільш ефективним виявився живий контакт, під час якого спрацьовує дзеркальна система людини.
Тобто якщо в наявних умовах у вас є можливість живого контакту, це буде набагато продуктивніше. Бачити і чути вчителя – це те, чого потребують діти в будь-якому віці. Також чудово, якщо ви будете готувати презентації на 7-10 хвилин, тому що в сучасних дітей провідний канал сприйняття інформації – візуальний.
3. Діти відвикають від колективу та вчителя, і якщо не намагатись “втримати” їх, після дистанційного навчання доведеться вкладати час і зусилля в адаптацію, “повернення” дітей.
Найважливіше зараз – не втратити з ними контакт і зберегти довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.
Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть до школи. Ви не повинні втрачати зв’язок.
4. Якщо дитина зробила домашнє завдання і бачить, що дорослий його не перевірив, – у неї знижується мотивація. Тому, якщо ви даєте домашнє завдання, то обов’язково дайте і зворотний зв’язок у зручному для вас вигляді. Також важливо обговорити, що буде, якщо дитина не виконає завдання.
5. І, нарешті, потурбуйтесь, щоб самим не вигоріти. Ми увійшли в цей карантин уже вигорівшими і живемо зараз у режимі енергозбереження. Ми не знаємо, наскільки це затягнеться. І тому вмикаємо турботу про кожен елемент системи – і про себе також.
МОЛОДША ШКОЛА
1. Ідеально, якщо у вас є можливість і сили збирати дітей через Zoom або подібні застосунки з можливістю відеоконференції, щоб діти могли спілкуватись одне з одним – хоча б 10 хвилин на день. Нинішня ситуація – чудова можливість стимулювати дітей до спілкування в колективі, що, між іншим, є профілактикою булінгу.
Класна група у вайбері або щось інше, будь-який застосунок, який дасть можливість дітям надсилати одне одному промені добра, – це має бути ініційовано вчителем. З маленькими можна разом співати пісеньку – скажімо, ту, яку вони співали у класі, або проводити те ж ранкове коло: його можна робити в загальний конференції – “привіт-привіт” і надсилати одне одному сердечки.
2. Спілкування онлайн – це велике психічне навантаження для маленької дитини, у деяких аспектах набагато більше, ніж перебування у класі. Це стосується малюків, у яких ще немає внутрішнього розуміння, як влаштоване віртуальне спілкування.
На вас падає велике навантаження, бо ви стаєте модераторами загальної розмови. Вам треба впевнитись, що всі бачать одне одного, що в кожного є право голосу, і ви регулюєте ці контакти. Окремо вам треба попередньо побудувати концепт і план вашої зустрічі так, щоб це не перетворилося просто в загальний галас.
3. Важливо відзначити кожного персонально. Якщо знайдуться сили, кожному сказати добре слово та прислати персональний смайлик, як дають наліпки малюкам.
4. Коли діти зустрічаються після розлуки і перебувають у стані стресу, та ще й зустріч відбувається в незвичному форматі – треба максимально уповільнити темп розмови. Тому що від наших темпу і гучності залежить стан того, хто з нами взаємодіє. Ваш спокійний і тихий голос уже буде стабілізацією.
СЕРЕДНЯ ШКОЛА
1. З підлітками важливо встановити жорсткий режим зустрічей. Треба, аби вони чітко знали, що коли буде, коли вони здають домашнє завдання тощо.
2. Важливо, щоб учитель дав підтримку учням. У тому сенсі, що він має розуміти, як їм складно – насамперед, не спілкуватись одне з одним. Адже головне завдання підліткового віку – входити в контакт зі своєю референтною групою, тобто з однолітками. А вони зараз майже позбавлені цього контакту.
3. Хоча підлітки – вже не малюки, чудово, якщо у вчителя буде можливість їх усіх бачити. Якщо ви можете сказати персональне слово кожному або просто перелічити всіх у загальному чаті – це теж буде важливо. Тому що, не дивлячись на їхній опір дорослим, підліткам треба відчувати себе частиною загалу. Прекрасно, якщо у класі був спільний ритуал – наприклад, вітання або прощання, чи якась особлива фраза. Якщо цього не було – вчителям було б чудово такі ритуали напрацьовувати.
4. Сучасні підлітки технічно просунутіші за нас – і важливо не соромитись просити їх про допомогу. Підліток опирається материнській фігурі. Саме тому, працюючи з дітьми цього віку, вчителькам дуже складно зберегти авторитетні позиції. Коли я працюю зі вчителями, які вчать підлітків, я прошу їх не входити в роль мами. Адже вони постійно потраплятимуть під материнську проєкцію і до них буде опір.
Навпаки: якщо в підлітків буде можливість відчути свою силу, це підніме авторитет учителя в їхніх очах. А якщо згодом ви скажете: “Дивіться, я взагалі цього не розуміла, але завдяки вам змогла опанувати” – це стане зоною їхнього найближчого розвитку. Вони відчують, що допомогли іншому, зробили потрібне і важливе. Якщо вчителька, від якої цього не очікують, раптом опанує інтернет – її “бали” в очах підлітків одразу злетять до стелі.
5. Ця криза може привести нас до нового формату стосунків з учнями. Ви можете сказати: “У мене зараз купа технічних питань, до кого я можу звертатись?”. Або спитати в них, які фільми або серіали вони дивляться, в які ігри грають – це стане можливістю бути в більшому контакті і зрозуміти, чим вони дихають.
СТАРША ШКОЛА
1. У старшій школі діти зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?
2. Говоріть їм, якщо виникають технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і “пояснювателями” чогось для молодших дітей. Тому що учні середньої школи будуть краще вчитись у старшокласників, ніж у вчителів. А для старшокласників це можливість повторити матеріал, адже ЗНО містить програму всієї школи з 5 класу.
3. Для старшого школяра вчитель є провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Дистанційне начання – це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою, але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.
4.Учителям-предметникам необхідно відмічати відсутніх під час онлайн-уроків. Про пропуски учнів слід ставити до відома класних керівників для доведення інформації до батьків.
5.Класним керівникам 1 раз на 2 тижні в обов’язковому порядку слід ознайомити батьків із навчальними досягненнями дітей (виписка оцінок).